¶ВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (1838 1918) ¶ван Семенович Левицький народився в мстечку Стеблев, тепер Корсунь-Шевченквського району на Черкащин в родин священика 25 листопада 1838 р. Перш знання отримав вд батька, який навчав грамот селянських дтей. У 1845р. майбутнй письменник розпочав навчання в дядька ґ. Трезвинського, вчителя Богуславського духовного училища, а 1847р. вступив до Богуславського духовного училища. По закнченн у 1853 р. Богуславсько бурси вн вступив до Кивсько духовно семнар. Псля духовно семнар вчителював у Богуславському духовному училищ. У 1861 р. ¶. Левицький вступив до Кивсько духовно академ, закнчивши дстав призначення на посаду вчителя росйсько словесност в Полтавськй духовнй семнар. Перша повсть «Дв московки» була написана в 1866р. Письменник перехав до Калша, де працював учителем гмназ. У 1867 р. вн переввся на педагогчну роботу в Седлець. За сприяння Пантелеймона Кулша у льввському журнал «Правда» у 1868 р. пд м'ям ¶ван Нечуй були надрукован повст «Дв московки», «Причепа», оповдання «Рибалка Панас Круть». Наступного року вийшло оповдання «Рибалка Панас Круть». ¶. Левицький подорожував Швейцарю, а 1873 р. перехав на педагогчну роботу до Кишинева. У 1874 р. у Кив видано збрку творв, куди увйшли роман «Хмари», оповдання «Не можна баб Парасц вдержатись на сел», «Запорожц». У 1876р. написан повст «Микола Джеря», «Бурлачка», 1878р. повсть «Кайдашева см'я». 1880р. ¶. Левицький вдвдав могилу Т. Шевченка, написав про нього нарис. Наступного року була створена повсть «Старосвтськ батюшки та матушки». У 1884 р. письменник вихав на лкування в Карпати, написав оповдання «Чортяча спокуса». У зв'язку з постйним наглядом полц ¶. Левицький змушений залишити педагогчну дяльнсть перехати в 1885р. до Кива. Протягом 1886 1893 pp. ним створен повсть «Пропащ» легенда «Скривджен й нескривджен», повсть «Над Чорним морем», оповдання «Афонський пройдисвт», нарис «Укранськ гумористи штукар», повсть «Навжена», оповдання «Втрогон», повсть «Помж ворогами». ¶сторичний роман «Князь ґремя Вишневецький» (вперше надрукований у Харков 1932 р.) був написаний у 1896 1897 рр., водночас були надрукован повсть «Не той став», оповдання «Стар гультя». У 1903р. створен повст «Неоднаковими стежками», «На гастролях в Микитянах», оповдання «Гастрол», 1906р. написан стаття «Укранська поезя», оповдання «Кивськ прохач», нарис «На Днпр» та нш. У 1908р. оповдання «Бда баб Парасц Гришис», «Бда баб Палажц Солов'с» (надрукован 1909 р.) Протягом 1910 1914 pp.. ¶. Левицьким створен оповдання «Вольне кохання», «Телеграма до ¶рицька Бинди», нариси «Сльська старшина бенкету», «Апокалпсична картина в Кив», «Мар'яна Погребнячка й Бейлс», «Уривки з мох мемуарв згадок». Письменник помер 15 квтня 1918р. у Кив, похований на Байковому кладовищ. У Стеблев 1960 р. вдкрито лтературно-меморальний музей письменника. ¶ хоча творча спадщина ¶. Нечуя-Левицького нарахову не один том, взитною карткою письменника стала повсть «Кайдашева см'я», вперше надрукована 1879 року в десяти номерах льввського журналу «Правда». У тому ж роц повсть вийшла у Львов окремою книжкою. Автор двч звертався до царсько цензури, але дозволу надрукувати твр у Рос не одержав. Лише 1886 року було дозволено надрукувати «Кайдашеву см'ю» з деякими змнами. Цензур не сподобались початок кнцвка твору, адже в першй редакц повсть розпочиналася не нейтральним описом красот природи, а прозорим порвнянням славного козацького минулого Украни з сучасною авторов дйснстю: «Вся Канвщина од самого берега Днпра вкрита крутими горами, але нде нема таких крутих та густих гр, як на полуденнй сторон Канвщини, де рчка Рось наближаться до Днпра, де вона прорзу гори... Глянеш з корсунських гр, славних битвами Богдана Хмельницького, по обидва боки Рос земля нби схопилась пухирями та бульками, нби вона кипла, клекотла тльки що простигла... Скрзь понад Россю стоять крут пари, як висока покрвля хат... На тих горах скрзь стримлять козацьк могили, куди тльки кинеш оком. Ввесь край нби якесь здорове кладовище, де похований цлий народ, де пд безячними могилами похована укранська воля. Вся крана без лсу, гола, спустошена». Так думки, зрозумло, не могли сподобатись цензур. Друга редакця завершуться тим, що груша всохла мж см'ями настав лад. А в першй редакц груша продовжувала розростатись, провокуючи все нов й нов сутички мж Кайдашами. Нещадному винищенню пдлягли т мсця твору, в яких пиьмен: ник висмював ченцв, попв церкву. Отже, внаслдок компромсу з цензурою з тексту було вилучено 25 уривкв. За жанром «Кайдашева см'я» це соцально-побутова сатирично-гумористична повсть, в якй змальовуться життя укранського села в перш десятирччя псля скасування крпацтва. Повсть вийшла майже через два десятирччя псля реформи 1861 року й висвтлювала злободенн для того часу проблеми: злиденне життя селян, непомрн податки, руйнування патрархального устрою села, темноту й забитсть селян, яких внаслдок хньо неосвченост й недосвдченост в громадських справах було легко обдурити, пдкупити й роз'днати, як це сталося в стор з жидом Берком. Важливою проблемою було пияцтво селян, вдсутнсть культурного, духовного дозвлля. Разом з тим ¶. Нечуй-Левицький звернувся у свой повст до питань одвчних: добра й зла, кохання, смейних стосункв, взамин батькв дтей, проблеми людсько гдност та свободи, ври в Бога, морал та авторитету в громад. Слд також додати, що реалстичност твору дода той факт, що окрем персонаж твору мали прототипв. Наприклад, прототипами Кайдашв була см'я Мазурв з села Семигори, яка була вдома на весь повт постйними сварками, бйками колотнечами, мали Мазур й реальних багатих сватв Довбушв. Вперше з Кайдашами ми зустрчамось за роботою: Омелько майстру в повтц, а сини Лаврн Карпо на току поправляють мсця для стжкв, стара Кайдашиха пораться в хат. Тобто перед нами звичайна селянська родина. Ситуаця почина загострюватись псля того, як Карпо одружуться з Мотрею. Бо Кайдашиха сподваться, що з приходом у дм невстки може вже й вдпочити на старсть, але запальна («серце з перцем») Мотря не збираться ставати наймичкою. До того ж поява молодо см' викликала суперечки мж батьками й дтьми за власнсть, розбудила егостичн нстинкти та пристраст геров. Звдси й розпочинаються конфлкти мж Кайдашихою та Мотрею, поступово до «вонних дй» втягуються чоловки: Кайдаш Карпо, а псля одруження Лаврна з Малашкою конфлкт ста нескнченним. Стосунки в родин Кайдаша пояснюються не лише особливостями характерв геров, а й умовами, в яких живе село псля скасування крпацтва. ¶. Нечуй-Левицький широко користуться рзними прийомами та засобами зображення комчного: вд комчних сцен до образних специфчних висловв. Причому гумор ма рзн вдтнки вд добродушного жарту до дко сатири. Читаючи «Кайдашеву см'ю», ми з перших же сторнок бачимо, що гумор повст породжений самим життям ц родини, невдповднстю мж великою енергю персонажв дрбною метою, на: яку ця енергя витрачаться. ¶. Нечуй-Левицький виявив себе великим майстром у добор рзномантних дуже влучних прийомв гумористичного зображення, наприклад: використання комчних ситуацй, сцен (Мотря з курячими яйцями в пазус на горищ в Кайдашихи, помилкове залицяння ченця до баби Палажки, поздка Кайдашв на розглядини на Западинц тощо), вони нагадують народн анекдоти або навть невеличк нтермед; широке вживання комчних далогв (Карпо Лаврн розмовляють про двчат вибр майбутнх дружин, розмова Кайдашихи з малими дтьми Балашв пд час оглядин тощо); використання кумедних описв («В хат стало тихо, тльки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дд гарчав, а густа каша нби стогнала в горщику; пдймаючи затужавлий вершок угору...»); застосування контрасту або невдповдност мж пднесеним, герочним характе-1 ром розповд й тими дрб'язковими, нкчемними вчинками геров, про як йдеться; вживання рзних етилв мовлення («Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за сво хати до тину. Не сиза хмара над дбровою вставала, то наближалась до тину стара видроока Кайдашиха...»; «В тебе, Лаврн, молоко на губах не обсохло, а ти брехню завдаш преподобним жонам»; «Пом'яни, господи, раба божого Омелька, та т книжки, що в церкв читають: рмолой, бермолой, савгирю ще тую, що телятиною обшита... Хрест на мен, хрест на спин, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах...»); вживанню незвичайних ептетв, смшних дотепних словосполучень та елв («видроока Кайдашиха», «пан економша». Мотря тримала за пазухою «делкатний крам» яйця; Кайдашиха вдарилася у Балашга об одврок зробила, на очпков «правдив Западинц»; «свекрушище» тощо); введення автором у текст жартвливо народно псн, при чому досить грубо, наприклад, спв Мотр на зло лихй свекрус; використання жартвливих народних прислв'в, приказок фразеологзмв (Лаврн говорить Мотр: «Хба ж ми просилитвою курку на наше сдало? Чи шапку перед нею здймали, чи що?»; у Meлашки, коли вона мсила тсто, «дядьки з носа виглядають»; Кайдашиха запросила бабу-знахарку до хворого чоловка, а та так загорла на жнивах, що Маруся подумала: «Чорна, як сам чорт, ще переляка мого чоловка»). Говорячи про народний мовний колорит твору, слд окремо зазначити, що повсть ¶. Нечуя-Левицького справедливо називають енциклопедю народознавства: настльки точно вн описав побут укрансько родини, красу народних обрядв, традицй, звичав, одягу, ремесел. Хоча при цьому письменник не вдаться до детального опису веслля, народин, хрестин, похорону. Це новий крок у розвитку укрансько лтератури, бо автор прагне дослдити психологю породженого пореформеною епохою селянина-ндивдуалста, засудити його егозм. «Кайдашева см'я» твр дуже цкавий та важливий свою проблематикою. До головних проблем, безперечно, автор вдносить проблеми виховання, взамини батькв дтей. Вн з сумом констату, що колишн патрархальн традиц покори та глибоко поваги до батькв поступово втрачаються укранцями. З подач старо Кайдашихи Лаврн Карпо зневажають Кайдаша, не цнують його прац. Це пзнше призводить до того, що Карпо пднма руку спочатку на батька, а потм на матр. Так само не ма поваги до старших Мотря: гримаючи на рдну матр, вона вважа себе вправ кричати на свекруху, на свекра. Причиною цих трагчних наслдкв автор вважа багаторчне крпацтво, яке виховало в Кайдашис облесливсть у розмовах, фальшиву манрнсть, прагнення почванитись перед бдншим, зневагу до оточуючих, дрб'язковсть, а в Кайдаш прагнення «топити» вс негаразди, у тому числ смейн, в чарц. Молодше поколння також бльше дума не про духовн цнност, а про можливсть якнайшвидше розбагатти. Тут також не останню роль гра суспльний лад, який привча до думки, що вартсть людини вимрються розмрами хати, городу, саду. А значить, гарн будь-як засоби збагачення. Головне досягти сво мети. Творчсть ¶. Нечуя-Левицького становить важливий етап у розвитку укранського реалзму. Вона характеризуть
Нечуй-Левицький ¶ванЖиття та творчсть
<<< Тут може бути Ваша реклама!
//iFrame src=http://ad0.bigmir.net/t.bbn?22979&0&f&'+rnd_num+bbn_l+
Тут може бути Ваша реклама! >>>
Сочинения : : :
Зарубжна лтература
Укранська лтература
Життя та творчсть ¶вана Нечуя-Левицького в електронному вигляд. Нечуй-Левицький ¶ван - Життя та творчсть, онлайн читання
Комментариев нет:
Отправить комментарий